ПІДНЕБЕ́СНИЙ, а, е.

1. Прикм. до піднебе́сся. О, побийте мене, піднебесні громи, Перервіть мої муки-страждання! (Граб., І, 1959, 486); Журавлі ключем летять Піднебесним плаєм, Діти радісно кричать І довкола ну скакать Прастарим звичаєм (Фр., X, 1954, 176); // Який летить, літає, діє і т. ін. у піднебессі. Порадившись, цілим гуртом рушаємо в той бік, назустріч отим піднебесним, ледве мріючим у прозорій блакиті пташиним табунам (Гончар, Маша.., 1959, 36).

2. у знач. ім. піднебе́сна, ної, ж., заст. Земля, всесвіт (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 461.