ПІДМІТА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до підміта́ти; // безос. Я, бачите, перед її приїздом приборку генеральну затіяв, а то, правду сказати, всі ці дні там і не підміталося (Собко, Справа.., 1959, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 457.