ПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.

1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Грим., Подробиці.., 1956, 116); Галочка підмела велику хату, повісила на кілочок чистий рушник (Кв.-Осн., II, 1956, 320); // Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось. Сторож підмітав.. порозкидані шматочки нікчемного паперу (Мирний, І, 1949, 252).

2. перев. док., перен., розм. Забрати все до останку. — Немає, синку, ні подушечки, ані ковдри ніякої. Все підмели [загарбники], все очистили, дияволи (Збан., Єдина, 1959, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 457.