ПІДМО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДМОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, о́стишся, док.

1. розм. Підкладати що-небудь під себе.

2. до кого, розм. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось. Побачив [Охрім], що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (Котл., І, 1952, 107); // до кого, рідко під кого, перен., фам. Входити у чиє-небудь довір’я, задобрювати, підкуповувати і т. ін. когось. Щоб поставить на своє, То багатир не поскупився, Під кого треба — підмостився (Укр. поети-романтики.., 1968, 598).

3. тільки недок. Пас. до підмо́щувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 459.