ПІДМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ПІДМЕ́РЗНУТИ, не, док.

1. Трохи, злегка мерзнути, твердішати від морозу. Вогкий вітер з’їдав сніги, але на ранок підмерзали шляхи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3); Алея саду, вся притрушена білим, підмерзла (Гончар, II, 1959, 181); // безос. Був початок березня, удень пригрівало сонце, на вулицях вилискувала грязюка, а вночі підмерзало, сковувало калюжі (Донч., III, 1956, 9); Надворі добре підмерзло, вітер змінився і дув з півночі (Голов., Тополя.., 1965, 33); // Вкриватися кригою, перетворюватися на кригу (звичайно про воду). Струмки, такі балакучі та невгамовні, підмерзають якось раптово, наче на одну мить, й зупиняються там, де їх застав вечір (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 8).

2. Трохи, частково пошкоджуватися від морозу. Зима із сильними морозами небезпечна для саду: вимерзають плодові бруньки, підмерзає деревина гілок і стовбура (Веч. Київ, 8.ІІ 1967, 4); Дерева підсаджені восени, їх теж краще замульчувати зразу ж, щоб зимою не підмерзло коріння (Колг. Укр., 2, 1957, 32); // Ставати непридатним, псуватися від низької температури (про овочі, фрукти і т. ін.). — Учора розкрив для проби кагата з картоплею на полі, а картопля і підмерзла (Кучер, Прощай.., 1957, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 454.