ПІДМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. Те саме, що підфарбо́вувати 1, 2. Клеють [дівчата] пелюсточки докупи і роблять з них квітку, востаннє підмальовують, поправляють, закручують — і квітка готова (Л. Укр., III, 1952, 491); Виліз [маляр] із своєї ятки, достав палітру з красками і пензель, підмалював, як там швець надряпав (Кв.-Осн., II, 1956, 20); Побілить зайвий раз хату ретельна молодиця, прибере павутиння по кутках, підмалює сволок (Ю. Янов., II, 1954, 170); Уже в неї очі від безсонних нічок потуекніли, личко поблідло-пожовкло; щоб закрасити його, приходилося підмальовувати червцем. І вона малювала (Мирний, III, 1954, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 454.