ПІДЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Латати (у 1 знач.) трохи, у деяких місцях або додатково. Підлатавши, де треба, пошарпаний жупан і шаровари Омелянові, з раннього-ранку водила його всюди Арінка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 534); // Лагодити трохи, частково, усуваючи пошкодження. Осінь була ще далеко, а прикрості, які вона віщувала, вже багатьох непокоїли.. Чи пощастить до осінніх дощів підлатати діркувату покрівлю? (Мур., Жила.. вдова, 1960, 159); — На ремонт везу машини. Так побив, проклятий [ворог], що ледве їдуть, — пожалівся Каблуков. — На ранок підлатаємо (Кучер, Голод, 1961, 107).

2. перен., розм. Трохи поліпшувати або виправляти що-небудь. Начальник поліції.. конфіденціально натякнув йому, що на цій операції, за всіма ознаками, гадає підлатати свою кар’єру пан Граупнер (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 59); // тільки док., у сполуч. із сл. здоров’я. Те саме, що підліко́вуватися 1. — Збирайтеся, діду, — кажуть.. «Куди?» питаю. — До моря поїдете. У дворець. Треба вам, — кажуть, — підлатати здоров’я (Донч., VI, 1957, 206).

◊ Підлата́ти носи́ кому — побити когось, пошкодивши ніс, обличчя. — Гляньте-бо, хлопці, як ляшки-панки сковзаються! — сміявся сотник... — Посковзайтесь трішечки ще, а ми вам носи підлатаємо (Стар., Облога.., 1961, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 448.