ПІДЛА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. до кого — чого, під кого — що, з інфін., розм. Пристосовуватися з метою жити в мирі, злагоді, ладити (у 1 знач.) з ким-небудь. — Я чоловік старший, мене ти не переробиш, але ти молода, повинна підладитися до мене (Фр., VII, 1951, 220); // Уподібнюватися до кого-небудь, пристосовуючись. Останні роки тітка Клавда, так би мовити, відреклася жіночої статі, підладжуючись під мужський фасон (Вільде, Сестри.., 1958, 106); // Виконувати в лад, співаючи, граючи, танцюючи і т. ін. з кимсь. Підспівують два голоси — чоловічий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як із труни, і жіночий, вискливий, розгнузданий, похабний. Не може підладитись тужити з піснею, а перегукує тоненько, мов п’яна бублейниця (Тют., Вир, 1964, 383).

2. тільки недок. Пас. до підла́джувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 447.