ПІДКІВЧИ́НА, и, ж., зневажл. Зменш. до підко́ва. Козаченько коня кує, Гнила Жаба свою дає, — Зроби й мені, батьків сину, Таку ж саме підківчину! (Манж., Тв., 1955, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 435.