ПІДКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підку́рювати. Від якого часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе. Не помогла ні свячена вода, ні підкурювання — ніщо (Коцюб., І, 1955, 263); * Образно. Раз якось.. довелось мені пустити дим просто в обличчя добродієві Дмитренку.. Добродій Дмитренко, внаслідок того підкурювання, чхнув (Сам., II, 1958, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 445.