ПІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, ПІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. ПІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДКУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш, док., перех.

1. Заохочувати, схиляти кого-небудь до певних учинків у своїх інтересах хабарами, подарунками, грошима і т. ін. Грабіжником, злодієм і христопродавцем величають його по всіх куркульських закутках і подвір’ях, то перекладиною лякають, то грішми і хлібом підкуповують (Стельмах, II, 1962, 16); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину… (Сміл., Зустрічі, 1936, 30); Чи на схилах Гімалаїв В честь імперії трудивсь [мандрівний джентльмен], Підкупляв, лякав і лаяв Неохочих братовбивць?.. Де вершив свій звичний злочин? (Бажан, Роки, 1957, 187); [Казидорога:] Пішла моя справа по судах, а він узяв та й підкупив мого адвоката, і я програв (Фр., IX, 1952, 389); — Це що, питаюся! Хабара даєш? Підкупити збираєшся мене, більшовика, який пройшов громадянські фронти (Шиян, Баланда, 1957, 149).

2. перен. Викликати у кого-небудь симпатію, інтерес і т. ін. Щось підкупало в ньому, зацікавлювало, викликало симпатію (Минко, Ясні зорі, 1951, 59); Ця сувора людина підкупила своєю задушевністю і твердістю (Хижняк, Тамара, 1959, 31); // Приваблюючи, привертати до себе. Лесі подобалася ця діловитість, підкупляла простота і якийсь ледве вловимий, але, видно, постійний гумор в розмові редактора (М. Ол., Леся, 1960, 221); Осокін знав, чим найкраще можна підкупити довір’я працівників редакції. Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Ткач, Плем’я.., 1961, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 445.