ПІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПІДКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПІДКРІПИ́ТИСЯ, іплю́ся, і́пишся; мн. підкрі́пляться; док.

1. Ставати сильнішим, міцнішим завдяки чиїйсь підтримці.

2. розм. Зміцнювати свої сили, ставати бадьорим, відпочивши, поївши що-небудь, випивши чогось і т. ін. Проїжджаючи мостом, ви ще раз глянули на чисту річку, де ви купалися, на зелену долину, де ви вилежувались та підкріплялися (Мирний, IV, 1955, 321); Мобілізовані вештались із котомками за плечима; деякі сиділи біля рундука, чекаючи своєї черги, та підкріплялись домашніми харчами (Тют., Вир, 1964, 292); [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали, та й, як то кажуть, і підкріпилися (Котл., II, 1953, 10); Коли настала пора підкріпитись, Оленчук нагодував офіцера із власного вузлика (Гончар, II, 1959, 37).

3. перен. Підсилюватися або підтверджуватися фактами, цифрами, доводами і т. ін. Практика показує, що там, де добре поставлено економічне навчання, де воно підкріплюється необхідними організаційними заходами, господарські справи теж ідуть добре (Ком. Укр., 1, 1961, 28); Те, що знав Бачура з преси, з публічних лекцій, з власного життя.., тепер підкріплювалося науково (Чаб., Тече вода.., 1961, 60); Нові зобов’язання підкріплюються конкретними ділами (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 2).

4. тільки недок. Пас. до підкрі́плювати, підкріпля́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 444.