ПІДКРЕ́СЛЕНО. Присл. до підкре́слений 2. — Може, й мені дещо не подобається в тобі! — підкреслено мовила мати (Головко, II, 1957, 489); Виходячи, Шафорост підкреслено з вдячністю потискував руку Надії (Баш, Надія, 1960, 129); Дядько Ханс підкреслено ввічливо привітався до гості (Хижняк, Килимок, 1961, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 443.