ПІДКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док. Крадучись, непомітно наближатися до кого-, чого-небудь. — Тихо, — каже пані. — Подивимось, що вона робить. Стали вони підкрадатись.. Одарка лежить, зложила руки під голівку, бліда-бліда (Вовчок, І, 1955, 46); Завдяки своєму забарвленню малопомітні і великі мешканці саван. Світло-коричневий тон шерсті лева зливається з глинистою поверхнею землі, коли він підкрадається до своєї жертви (Фіз. геогр., 5, 1956, 141); Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся (Коцюб., І, 1955, 469); Якось уночі, коли після відлиги знялася завірюха, до сарайчика підкрався старий вовк (Донч., IV, 1957, 87); * Образно. Стиха підкрадався теплий дрібний дощик (Сміл., Пов. і опов., 1949, 34); Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш (Л. Укр., І, 1951, 245); // Підступати впритул до чого-небудь (про рослинність, рельєф і т. ін.). Крутояром, ліском, що підкрадався до самісінького Жежериного обійстя, вони підійшли незримі й нечутні, і їх поглинула темна хата глитая (Речм., Весн. грози, 1961, 55); // Непомітно входити в довір’я до кого-небудь (звичайно з підступною метою). Старому інколи здавалося що син заглядає йому в душу, до серця підкрадається, читає те, що старий думає (Томч., Жменяки, 1964, 13); А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час і запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1963, 236); // перен. Поступово наближатися, підходити, наставати за існуючими законами, незалежно від чиєї-небудь волі. Мовчали. Навкруги стояла тиша. — Зима підкрадається, — порушив її раптом Довбуш. — Де ти думаєш зимувати, Фоко? (Гжицький, Опришки, 1962, 182); Сон підкрадався до нього поступово, непомітно, і він скоро заснув (Кучер, Пов. і опов., 1949, 87); Тіло стало важким, немічним, безвладним. Йому здалося, що свідомість його слабне, затьмарюється, що смерть підкрадається уже і до нього (Коцюба, Нові береги, 1959, 396); // перен. Непомітно, поступово оволодівати ким-небудь, опановувати когось (про думки, почуття і т. ін.). Все разом не давало Семенові снувати далі чорні думки: йому підкралася під серце легенька жалість (Март., Тв., 1954, 113); Коли часом на самоті підкрадалася зрадлива думка про щастя, про майбутнє, негайно ж гнала [Люба] її геть (Ле, Міжгір’я, 1953, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 442.