ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч.

1. Те, чим підколюють (у 1 знач.).

2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 438.