ПІДКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкува́ти. Коні вже були підковані, ковалі ще прив’язали по кілька запасних підків до сідел (Гончар, III, 1959, 94); Ми повинні.. вести всю підготовчу нашу роботу так, щоб бути підкованими (як любив говорити покійний Плеханов, коли він був марксистом і революціонером) на всі чотири ноги (Ленін, 41, 1974, 78); — Мені тридцять чотири, — сказав він, очевидно продовжуючи свою думку, — я багато вчився, але все ж вважаю, що технічно недосить підкований (Донч., II, 1956, 292).

2. у знач. прикм. З підковами. Підковані коні; Раптом він [Анрі-Жак] опинився долі і почув, як на ньому топчуться підковані черевики (Ю. Янов., II, 1954, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 437.