ПІДКА́ПОК, пка, ч., діал. Різновид головного убору. Хоч огидно було вбиратися в старий і брудний одяг, [Михайлик] нап’яв його на плечі, накинув на голову підкапок і побіг до брами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 432.