ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підказа́ти. — О! — вирвався зойк у Анжели. — Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину.. — Мелітару не перечив. Він був задоволений розв’язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239); // підка́зано, безос. присудк. сл. Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію вертепної драми було підказано українською народною творчістю, зокрема народними драматизованими іграми, весільними обрядами тощо (Рад. літ-во, 1, 1963, 113)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 431.