ПІДКА́З, у, ч. Дія за знач. підказа́ти, підка́зувати. Перші рядки вона сама написала без підказу — про те, де він, що з ним (Головко, І, 1957, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 431.