ПІДЗО́ЛЬНИК, а, ч., с. г., рідко. Те саме, що підзо́л¹. Небо було важке, сіре, землисте, ніби щойно переораний підзольник (Руд., Вітер.., 1958, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 428.