ПІДЗЕ́МНИЙ, а, е. Який міститься під земною поверхнею, у надрах землі. Перед нею все стояв плямою ніби якийсь темний простір, сумний, невеселий, неначе.. початок якогось довгого, темного, підземного лабіринту (Н.-Лев., IV, 1956, 142); Біля Брно є підземні печери. Сталактитове царство там (Дмит., Київські кручі, 1962, 150); Підземні води містять в собі в розчиненому вигляді різні солі (Фіз. геогр., 5, 1956, 39); // Який діє або працює під землею. Раптом Андрія осінила блискуча думка. А що як Артем Григорович, зваживши на Андрійові заслуги, переведе його на якусь вищу роботу, ну хоча б тим же підземним десятником? (Гур., Наша молодість, 1949, 57); Шахтарі й прохідники не зможуть досягти бажаних результатів без тих, хто трудиться на підземному транспорті (Роб. газ., 8.ІІ 1966, 2); // Який здійснюється під землею, у земних надрах. Під фрескою [є] мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса (Л. Укр., II, 1951, 385); Ідея підземної газифікації кам’яного вугілля належить великому російському вченому Д. І. Менделєєву (Наука.., 4, 1961, 15); // Який лине, долітає з-під землі (про низькі, глухі звуки). Фронт, якого вдень уже було не чути, вночі ще глухо стугонів невиразним, наче підземним гулом (Гончар, IV, 1960, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 427.