ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Приміщення, печера під земною поверхнею. Калинович ухопив його [сторожа] за плече, і так ішли досить довго цим темним підземеллям, в якім тільки тут і там, мов сірі плямки, мигали малі загратовані віконця (Фр., VI, 1951, 161); Я блукав у якомусь підземеллі, що звалось катакомбами, хотів звідтіля вийти і весь час наштовхувався на кам’яну стіну (Збан., Мор. чайка, 1959, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 427.