ПІДДО́ГЛЯДНИЙ, а, е, розм. Те саме, що підна́глядний. Саїд їв свіжу голодностепську диню і з якимсь містичним тремтінням слухав розповідь, як піддоглядний Синявін робив свої останні роботи (Ле, Міжгір’я, 1953, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 424.