ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. Те саме, що підтри́мувати. Вхопивсь [Остап] за груди й захитався.. — Що тобі? — прискочила Соломія до Остапа і піддержала його (Коцюб., І, 1955, 356); Кругом цієї світлиці, котра була схожа на дворик, стояли з чотирьох боків колони і піддержували спадисту покрівлю й стелю (Н.-Лев., IV, 1956, 28); Та ось уже й кладовище. Спинили коней. Ніжно взяли труну на руки.. Взяв і я труну піддержувать плечем (Тич., II, 1957, 149); Я рада помогти Вам, рада вкупі з Вами шукати дороги, піддержувать Вас, чим можу, але я не маю права казать, що я можу научить Вас жити (Л. Укр., V, 1956, 129); Може, любив Мирон Оксану за те, що їй треба було помагати, бо сини самі собі пораду знайдуть, а вона, як билинка, безсила — треба її піддержати (Григ., Вибр., 1959, 233); В глибині її серця спочивав його образ.. Так, він остався для неї чимсь, що піддержувало довір’я до людей, якоюсь оживляючою споминкою (Коб., І, 1956, 342); Мені здається, що діло варт би піддержати (Мирний, V, 1955, 397); Тут один, там другий із них старався якимсь.. висловом піддержати розмову (Фр., VI, 1951, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 423.