ПІДГНИВА́ТИ, а́є, недок., ПІДГНИ́ТИ, иє́, док.

1. Трохи, частково або в якомусь місці гнити, пріти, трухлявіти. Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали — падали (Мирний, IV, 1955, 16); Воно [листя] починало злежуватись і підгнивати на перших дощах (Кучер, Трудна любов, 1960, 574); Здерли вихри ряст її [могили], Бік Дніпро підмив, Одинокий хрест її Вже давно підгнив (Фр., XIII, 1954, 162).

2. перен. Зазнавати морального занепаду, розкладу. Устої капіталізму підгнили зараз настільки, що в багатьох країнах правляча буржуазія може зберігати свої позиції тільки за умови підтримки її ззовні, насамперед з боку американського імперіалізму (Ком. Укр., 3, 1961, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 414.