ПІДВОРІ́ТНИЙ, а, е. Який міститься під воротами, прилягає до воріт. Саме в ту хвилину, коли вона, завернувши в браму, вже пройшла половину підворітного тунелю, Галя почула позаду жіночий голос: — Стоп! Ще крок — стрілятиму! (Смолич, V, 1959, 784).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 411.