ПІДВО́ДНИК, а, ч.

1. Моряк, який служить у підводних частинах воєнно-морського флоту. Один [син] поїхав до Ленінграда у Балтійський флот підводником, другий — у Москву, в піхотне військове училище (Кучер, Чорноморці, 1956, 26); У Ленінграді, місті славнім, він на підводному човні. Підводником таким же вправним зробитись хочеться й мені!.. (Забіла, Промені, 1951, 128).

2. Те саме, що водола́з 1. Підводники працюють на глибині, де зовсім темно (Веч. Київ, 6.III 1958, 4).

3. Спортсмен, який займається підводним спортом. Спортсмен-підводник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 411.