ПІДВИ́Д, у, ч.

1. Підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу — виду. В українських шкільних курсах теорії словесного мистецтва XVII-XVIII ст. приклади-казуси диференціюються на підвиди, відповідно до прийнятого в давнину поділу історії на «священну» і «мирську» (Рад. літ-во, 3, 1965, 19).

2. Нижча, дрібніша одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об’єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої, крупнішої одиниці — виду. Домашня, або садова, слива нараховує багато підвидів і сортів, які мають різний хімічний склад (Укр. страви, 1957, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 404.