ПІДВЕЧІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Їсти підвечірок. — Недалеко вже до вечора. Будемо підвечіркувати (Кв.-Осн., II, 1956, 478); Надвечір косарі почали підвечіркувать (Н.-Лев., І, 1956, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 404.