ПІДВАХТОВИ́Й, а́, е́, мор. Признач. на чергову вахту (у 1 знач.). Кар обернувся до підвахтового матроса Соломіна (Трубл., Лахтак, 1953, 4); // у знач. ім. підвахтови́й, во́го, ч. В носовий кубрик забіг підвахтовий з палуби (Кучер, Чорноморці, 1956, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 402.