ПІДБРІ́ХУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що підбре́хач. Люди одним піддакували, кричали: «Правильно, правильно!», а іншим: «Геть до біса, панський підбріхувач!» (Панч, II, 1956, 522).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 400.