ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь. Їй дуже друга невістка підбріхувала на Горпину (Григ., Вибр., 1959, 122); Не сховаєш в мішку шила, Враз цареві «доложили», Підбрехали ще ік тому (Манж., Тв., 1955, 201); * Образно. Десь підбріхують сурми, весь час засмучуючи диригента (Довж., III, 1960, 412); // Допомагати кому-небудь брехати. — Я буду починати брехати, а ти підбріхуй (Кв.-Осн., II, 1956, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 400.