ПІДБИРА́Ч, а́, ч.

1. Пристосування або окрема машина, якою збирають скошений хліб, сіно, солому і т. ін. Уже завершують ремонт і всебічну підготовку зернових та силосних комбайнів, жаток, підбирачів та інших збиральних і зерноочисних машин (Рад. Укр., 28.V 1963, 1); Через тиждень треба пустити на поле комбайни з підбирачами — і за другим заходом закінчити жнива (Руд., Остання шабля, 1959, 465).

2. Особа, яка добирає що-небудь за певними якостями, ознаками. Підбирач хутра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 398.