ПІДБАДЬО́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбадьо́рювати. — Добра кукурудза? — Спробуй, то будеш знати, — відповіла мати, хоч це було зовсім зайве, бо він і без її підбадьорювання вже тримав у руці великий качан (Томч., Готель.., 1960, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 394.