ПІДБАВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПІДБА́ВИТИСЯ, иться; мн. підба́вляться; док., розм. Додаватися, добавлятися у додаток до кого-, чого-небудь. Оттак собі плетуть [жінки] і йдуть за громадою, а людей усе більш підбавляється, так що вже й просунутись трудно (Кв.-Осн., II, 1956, 260); Гей, кожного разу, як я бачу ворогів — стільки хоробрості мені підбавляється! (Тич., III, 1957, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 394.