ПІВУ́СМІ́ШКА, и, ж. Ледве помітна, легка усмішка. З її півусмішки догадався [Забейко] відразу, що вона вже про все проінформована двірничкою (Вільде, Винен.., 1959, 58); На стриману півусмішку секретаря райкому Ковдя не відповів (Жур., Звич. турботи, 1960, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 389.