ПІВТІ́НЬ, і, ж., рідко. Негуста, слабка тінь; слабко освітлена поверхня або простір. Молочна ясність цієї ночі била в незавішене вікно Начкової спальні, так, що всі предмети в ній, хоча в півтіні, але виразно вирисовувались перед його очима (Фр., VI, 1951, 245); Світло від маленької акумуляторної лампочки падало тільки на стіл, а двері залишалися у півтіні (Собко, Вогонь.., 1947, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 388.