ПІВТЕ́МНО, присудк. сл., рідко. Те саме, що напівте́мно. На столі горіла лампа під густим абажуром. Було півтемно (Тудор, Вибр., 1949, 265); Зателенькав дзвоник.., і в залі [театру] стало півтемно (Досв., Вибр., 1959, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 388.