ПІВПАРУБЧА́К, а́, ч., розм. Те саме, що півпа́рубок. — І цю, пане, укинуть [у воду]? — скрикнув один білоголовий підпарубчак, указуючи на півторааршинну щуку, що билася хвостом по землі (Мирний, І, 1954, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 385.