ПІВО́СТРІВ, рова, ч. Порівняно невелика частина суходолу, яка вдається у водні простори, сполучаючись з материком або великим островом. Вони [греки] сходять на береги,.. осідають на пониззі Дніпра, пруться на великий півострів, що врізується в Руське море (Скл., Святослав, 1959, 130); * У порівн. За Дніпром — білі, Харків, Катеринослав, Царицин захопили білі армії, Херсон стоїть, як півострів у ворожому морі (Ю. Янов., II, 1958, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 385.