ПІВМІЗИ́НЦЯ, невідм., ч., розм. Половина мізинця (у 1 знач.).

◊ [Ані́] на півмізи́нця — у найменшій мірі, дуже мало. Я, добродію, артист, перш усього артист, і не схибив я перед українським театром ані на півмізинця… (Збірник про Кроп., 1955, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 383.