ПІВМО́РОК, у, ч., рідко. Те саме, що напівмо́рок. Крізь півморок шахти душний.. Довбемо граніт бездушний Безвідрадним: «стук» (Граб., І, 1959, 168); В кімнаті півморок, бо горить лише настільна лампа, прикрита якоюсь тканиною (Шовк., Інженери, 1956, 471); Лягла [Голда] в ліжко, заплющила очі і ніби поринула у півморок, у забуття (Ткач, Арена, 1960, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 383.