ПІВЛІ́ТРА.

1. невідм., с. Половина літра як міра чого-небудь. Вливши йому ще раз протигангренозну сироватку й півлітра крові, він наказав дати йому теплого вина й гарячого чаю (Довж., І, 1958, 321); Годували [фашисти] в тюрмі так, як добрий господар собак не годує.. Вдень — півлітра несолоної смердючої баланди (Збан., Єдина, 1959, 96).

2. род. и, ж., розм. Пляшка такої міри з горілкою або випивка взагалі. — Чим я їм оддячу? Півлітри ж їм не поставиш! А, їй-богу, я б їм банкета влаштував (Вишня, II, 1956, 272).

◊ Без півлі́тра (півлі́три) не розбере́шся (не розбере́ш) — дуже важко зрозуміти що-небудь, розібратись у чомусь. — Хто ж винен?.. — Тут без півлітра не розберешся… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 40); — Діла, брат. Такі діла, що без півлітри не розбереш (Збан., Малин. дзвін, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 382.