ПІВКРУ́Г, а, ч.

1. Половина круга як частина площини. Півкруг Місяця; // Половина круга як форма обмеження якоїсь площі. Понад лугом Аероплан чітким півкругом Пролинув, сяючи крильми (Рильський, Сад.., 1955, 89).

2. у знач. присл. півкру́гом. У вигляді півкруга. За сніжною пустинею далеко займалося півкругом сяйво (Л. Укр., І, 1951, 295); Майстри стали півкругом коло стола з свічками (Н.-Лев., IV, 1956, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 382.