ПІВГО́ЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що напівго́лий. Широкий степ — його [волоха] постіль; Кругом стіна — із небом гори; Нежатий хліб, жебрана сіль; Півголий сам, а діти — голі (Бор., Тв., 1957, 107); Полум’яні листки повільно зривалися з півголих гілок (Донч., VI, 1957, 506).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 378.