ПІВВЕРШКА́, невідм., ч. Міра довжини, що дорівнює половині вершка (у 3 знач.). Раптом щось тріснуло сухо, І гомін полинув з ярка, І куля мигнула над вухом, Од скроні всього з піввершка (Бичко, Вогнище, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 377.