ПІАНІ́ССІМО, присл., муз. Дуже тихо, ще тихіше, ніж піано (про силу звуку при виконанні музичного твору). — Тихше! Піаніссімо, — замахав на нього обома руками Кочубей (Кучер, Трудна любов, 1960, 328); // у знач. ім. піані́ссімо, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору. Гнучкість динамічних нюансів, знамениті контрасти звитяжного форте і найніжнішого піаніссімо.., — ось за допомогою яких прийомів хорової оркестровки Кошиць досягав особливих звукових ефектів (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 376.