ПІАЛА́, и́, ж. Поширена на сході кругла посудина для пиття у вигляді невеличкої розширеної доверху чашки без ручки. Пахнув росами килим у юрті,.. Піала не спинялася в гурті, Яку повнив кумисом чабан (Нагн., Гірські вершини, 1960, 28); * У порівн. Долина була кругла, мов піала, в якій пінився білий, мертвотний трунок (Донч., Карб. камінь, 1946, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 376.