ПШІ́НКА, и, ж.

1. розм. Те саме, що кукуру́дза. Вона вийшла на борозну і неначе попливла між пшінкою, між картоплею та маком (Н.-Лев., IV, 1956, 212); Дівчата почали розповідати, як вони садили свою пшінку (Вол., Дні.., 1958, 105).

2. (Ficaria L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих з жовтими блискучими квітками. По городах, садках та всяких вогких місцях поквапно тягнуться листочки гусячої цибульки і пшінки (Рад. Укр., 12.III 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 416.