ПХЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до пхе́кати. — Мені дядя посвідку незаможницьку дасть, правда? — поспитала вона Мусія. — А дядя в тюрму піде, по-твоєму? — відповів не в тон Швачка. Студентка пхекнула (Кос., Новели, 1962, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414.